Що таке та де застосовується аерозольне пожежогасіння

Аерозольне пожежогасіння — це інноваційна технологія, яка поєднує високу ефективність, компактність і екологічність. Завдяки простоті встановлення, універсальності та безпеці для обладнання, вона знаходить застосування в найрізноманітніших сферах — від промислових об’єктів до культурних установ. Вибір такої системи забезпечує надійний захист від пожеж із мінімальними витратами та ризиками, що робить її перспективним рішенням для сучасних потреб безпеки.

Що таке аерозольне пожежогасіння?

Аерозольне пожежогасіння — це метод гасіння пожеж за допомогою спеціальних аерозольних генераторів, які створюють дрібнодисперсний аерозоль із вогнегасними властивостями. 

Цей аерозоль заповнює простір і пригнічує горіння шляхом хімічного та фізичного впливу на полум’я. На відміну від традиційних методів (водяного, пінного чи газового гасіння), аерозольне пожежогасіння не потребує великих об’ємів рідини чи складних трубопроводів, що робить його компактним і зручним для використання.

За яким принципом працює аерозольне пожежогасіння?

Принцип дії аерозольного пожежогасіння базується на трьох основних механізмах:

1. Хімічне пригнічення: Аерозоль містить частинки, які вступають у реакцію з вільними радикалами в полум’ї, перериваючи ланцюгову реакцію горіння.
2. Фізичне охолодження: Аерозоль поглинає тепло, знижуючи температуру в зоні горіння до рівня, коли полум’я не може підтримуватися.
3. Блокування кисню: Густий аерозоль частково витісняє кисень із зони горіння, ускладнюючи доступ повітря до вогню.

Система активується автоматично (за сигналом від датчиків) або вручну, після чого генератор викидає аерозоль, який заповнює приміщення за лічені секунди.

Як влаштована система аерозольного пожежогасіння?

Система аерозольного пожежогасіння складається з таких основних компонентів:

1. Генератор аерозолю: пристрій, який містить твердий вогнегасний склад (зазвичай на основі солей калію) і механізм його активації.
2. Датчики та пульт управління: виявляють ознаки пожежі (дим, тепло) і запускають систему.
3. Система сповіщення: звукові чи світлові сигнали для попередження людей.
4. Кріплення та захисні елементи: забезпечують безпечне розміщення генераторів у приміщенні.

Генератори бувають стаціонарними (встановлюються в приміщенні) або переносними (для локального використання). Система не потребує складного монтажу чи трубопроводів, що спрощує її встановлення.

Класифікація систем аерозольного пожежогасіння

Системи аерозольного пожежогасіння класифікують за кількома критеріями:

За способом активації:

• Автоматичні: спрацьовують за сигналом від датчиків.
• Ручні: активуються людиною (наприклад, за допомогою кнопки чи важеля).

За типом генератора:

• Конденсаційні: аерозоль утворюється внаслідок горіння твердого складу.
• Дисперсійні: аерозоль розпилюється з готового резервуара.

За об’ємом покриття:

• Локальні: для захисту окремих зон чи обладнання.
• Об’ємні: для гасіння в усьому приміщенні.

За мобільністю:

• Стаціонарні: закріплені в певному місці.
• Переносні: компактні пристрої для оперативного використання.

Переваги аерозольного пожежогасіння

Аерозольне пожежогасіння має низку переваг порівняно з іншими методами:

1. Висока ефективність: швидко гасить пожежі класів A, B, C і E (тверді матеріали, рідини, гази, електрообладнання).
2. Компактність: не потребує громіздких резервуарів чи трубопроводів.
3. Простота монтажу: встановлення не вимагає значних будівельних робіт.
4. Екологічність: аерозоль не містить фреонів, не шкодить озоновому шару і не залишає значних забруднень.
5. Безпека для обладнання: не пошкоджує техніку чи цінності, на відміну від води чи піни.
6. Довговічність: генератори мають тривалий термін служби (до 10–15 років).
7. Економічність: нижчі витрати на встановлення та обслуговування порівняно з газовими системами.

Де застосовується аерозольне пожежогасіння?

Аерозольне пожежогасіння використовується в різних сферах завдяки своїй універсальності:

1. Промислові об’єкти: склади, цехи, електростанції, де є ризик займання горючих матеріалів чи електрообладнання.
2. Транспорт: судна, літаки, поїзди, автомобілі (особливо в моторних відсіках).
3. Дата-центри та серверні приміщення: для захисту чутливої електроніки без пошкодження водою чи піною.
4. Культурні об’єкти: музеї, архіви, бібліотеки, де важливо зберегти цінності.
5. Енергетичний сектор: трансформаторні підстанції, кабельні тунелі.
6. Житлові та офісні приміщення: для локального захисту електрощитових чи серверних зон.
7. Військові об’єкти: бронетехніка, склади боєприпасів, де потрібна швидка реакція.

Системи особливо ефективні в обмежених просторах, де традиційні методи гасіння можуть бути складними чи небезпечними.